Два кольори — одна доля

28 січня 1992 року синьо-жовте полотно офіційно стало «паспортом» нашої незалежності. Саме в цей день Верховна Рада затвердила наш стяг як Державний Прапор України.

Чому це більше, ніж просто історія?

Це символ тяглості! Наші кольори гартувалися століттями — від знамен Галицько-Волинського князівства до козацьких хоругв та боротьби УНР.

Це код природи! Ми єдина нація, яка змогла «привласнити» собі лінію горизонту. Жовте поле достатку та мирне синє небо — формула ідеального життя, за яке ми стоїмо і сьогодні.

Це прапор перемог! Сьогодні цей стяг — це шеврон на плечі воїна, знак звільненого міста та символ підтримки в усьому світі.

«Синій — це глибина духу, жовтий — тепло серця. Разом вони — непереможна сила.»

Сьогодні наш прапор — це не просто тканина. Це обіцянка перемоги, яку ми бачимо кожного ранку, коли сонце сходить над вільними українськими полями.

Сьогодні ми з особливим трепетом згадуємо тих, хто боронить цей стяг на передовій. Для наших Захисників і Захисниць прапор — це імена побратимів, написані на полотні маркером, це запах рідного дому та клятва ніколи не відступати.

В окопах під обстрілами та в кабінах танків цей прапор стає молитвою. Він нагадує: ми боремося за те, що не має ціни — за землю, над якою завжди має бути чисте синє небо і золоте жито.

Шануймо наш стяг — символ, за який сьогодні платять найвищу ціну. Нехай він гордо майорить у кожному місті вільної України!

Слава Україні! Героям Слава!