Щороку 27 січня світова спільнота вшановує пам’ять мільйонів євреїв, ромів та представників інших меншин, які стали жертвами нацистського терору під час Другої світової війни. Саме цього дня у 1945 році було звільнено в’язнів найбільшого табору смерті — Аушвіц-Біркенау.
Для України ця дата — це не лише про світову історію. Це про наш власний біль, про тисячі «Бабиних Ярів», розкиданих по всій українській землі, де внаслідок «Голокосту від куль» загинуло близько 1,5 мільйона осіб.
«Голокост - пам’ятаємо, щоб не допустити знову. Від Аушвіцу до Бучі — зло має одну природу і має бути покаране»
Ці слова сьогодні є ключовим меседжем для кожного з нас. Ми часто повторювали «Ніколи знову», але сьогодні, у ХХІ столітті, український народ знову стикається з геноцидними практиками. Терор, масові вбивства за національною ознакою, фільтраційні табори та намагання стерти ідентичність цілого народу — те, що світ бачив в Аушвіці, Майданеку чи Треблінці, сьогодні повторюється у Бучі, Маріуполі, Ізюмі.
Чому ми продовжуємо пам'ятати?
Щоб розпізнавати зло - ідеології ненависті завжди починаються зі слів, знецінення та байдужості оточуючих.
Щоб цінувати людяність: ми згадуємо подвиг українців — Праведників народів світу, які рятували євреїв, ризикуючи власним життям. Це приклад того, що людина може залишатися людиною навіть у найтемніші часи.
Щоб вимагати справедливості - непокаране зло минулого століття дало паростки сьогодні. Ми маємо пам'ятати, що справедливий суд і покарання агресора — це єдиний шлях до справжнього миру.
ВСП «Фаховий коледж «Альма-матер. Плюс» ЦДУ ім. В. Винниченка закликає студентів та викладачів схилити голови у хвилині мовчання та згадати тих, хто став жертвою ненависті — і тоді, і зараз.
Сьогодні, 26 січня, стіни нашої «Альма-матер» стали свідками народження нової мрії. До нас завітала неймовірна гостя — чарівна Інна. Знаєте, бувають такі зустрічі, після яких залишається відчуття, що майбутнє нашої країни — у надійних, розумних та світлих руках.
Ми пройшлися коридорами, де вже за тиждень вируватиме студентське життя, зазирнули в аудиторії та детально розібрали всі «як?» і «чому?» разом із мамою Анною.
